Київ 70-х: мої спогади

Продовжую те, що почав у http://sotnyk.livejournal.com/457669.html Нагадую, епізоди між собою не пов’язані, хронологія відсутня.
Влітку 1976 я працював на "практиці" від кулінарного училища, в якому вже рік опановував фах кухаря, на Київському холодокомбинаті, біля аеропорту Жуляни. Слово "практика" у даному випадку взято у лапки не випадково: зазвичай ми проходили практику у якійсь їдальні чи кафе та набували необхідних у нашій професії навичок. А тут, доручили нам неважку, але занудну роботу: цілу зміну я відрізав від оселедців голову, хвіст та живіт, перетворюючи їх на напівфабрикат для магазинів кулінарії. Усюди стояли діжки із солоними оселедцями, та ще біля стіни розташувався електричний млин, на якому робили пряну суміш, що їй посипали солоні оселедці, щоб вони ставали "пряного посолу" (коріандр, лавровий лист, мандрагора, ще якесь зілля). Уявіть, як ми за зміну просочувалися тими ароматами! Нами, можна було, занюхувати сто грамів :) Та, найголовніше, що цього літа оселедці у київських магазинах, просто зникли. Усюди! Не те, що в одному є, у іншому нема, а - зовсім! І, вертаючись тролейбусом №9 з роботи до метро "Університет", хвилин сорок мав вислуховувати репліки пасажирів: "Народ! Де оселедці дають?! Ну, не будьте жлобами! Самі купили, тож іншим скажіть!"
Я скромно мовчав.

з.ы. Оселедці у продажу з’явилися, здається, через декілька місяців, та не звичайні оселедці а, тільки, оселедець-івасі. Взагалі, за рибним асортиментом можна добре побачити деградацію розвиток радянської економіки: 1972 року у новозбудованому продуктовому магазині біля нашого будинку був викладений кахлями басейн для живих коропів та (одного-єдиного разу!) сомів, та 1977 його вже розібрали, за непотрібністю. Два магазини "Океан" (на Хрещатику та Рогнедінській) зникли на початку 80-х, під щось їх перепрофілювали. Дуже показова історія відбулася з легендарним сріблястим хеком: на початку 70-х його активно рекламували. як рибу смачну, корисну та поживну. У магазинах можна було зустріти плакати на кшталт: "Быть здоровым и красивым хочет каждый человек иему поможет в этом рыба серебристый хек!", що породило крилатий вислів "Бодрый и красивый, как серебристый хек!"

Анекдот у тему: Йде по базару стерлядь й зустрічає сріблястого хека. "Привіт, улюбленець народу!" - каже вона йому. А хек їй, гордо: "Пішла геть, хвойда обкомівська!"

Сріблястий хек тихенько зник з полиць у кінці 70, натомість, з’явився, невідомий до того, минтай. Лікарі-дієтолухи на сторінках газет та журналів розхвалювали минтая, як дуже корисну й, головне, дієтичну їжу. Проговорився часопис "Хімія і жизнь": виявляється, лише нещодавно минтай вважався рибою нехарчовою й виловлювався, виключно, для годівлі хутрових звірів на звірофермах. Але, потреба годувати, чимось, населення величезної країни змусило звернути погляд й на "нехарчового" минтая.
Смачного! До зустрічі!