Тягатися з цілою книжкою я не збирався, але подумалось: чи є в мене, якісь, спогади, щоб були цікаві тим, хто старого Києва не застав? Якісь, дрібнички, що для нас, тодішніх, були банальними а, зараз, комусь, здадуться незвичними та екзотичними, навіть? Оскільки на якусь цільну картину я не претендую, ніякої хронології притримуватися не буду, хай це будуть, просто, уривки з тогочасного мого київського життя. Подаватиму частинками, щоб не важко було читати. Коли пригадував, якісь, сюжети "звідтам", зауважив - майже усі вони пов’язані з їжею. Не тому, що я такий, вже, епікуреєць, а, просто, їжа - це те, з чим людина стикається щоденно й, навіть, по декілька разів. На відміну від, скажімо, купівлі черевиків.
Анекдот у тему: "В студента - триразове харчування: понеділок, середа, п’ятниця"
Та й вчився я після школи у Київському кулінарному училищі, й регулярна участь у туристичних походах нашого клубу "Подорожник" не обходилася без продуктових питань. Отож, походи... з них й почнемо.
1977 рік, невдовзі шкільні весняні канікули, мені доручили вести групу молодших (9-10 клас), "Подорожник-4", по півночі Київської області. Розподілив, кому що купити з продуктів. Аж, тут, телефонний дзвоник: "Шеф, усьо пропало! Тушенки, ніде, нема!" Як це, у Києві нема тушенки?! Тушенка була завжди, двох видів: яловичина по 1крб.23 коп. та свинина по 1 крб. 40 коп. - півкілограмові бляшанки, вкриті, якимось, солідолом (щоб не іржа не їла?). Намагалися у походи, купувати, саме яловичину: дешевше та м’яса, трохи, більше, бо в свинині - половина смальцю. Щодо різниці у 17 коп. - у ті часи людина обійде весь базар, поки не знайде пучок петрушки за 15 коп., а не за 20, бо то цілих 5 копійок, за які, можна, проїхати у метро чи автобусі чи, склянку газ.води з сиропом випити! Тож я, після пар у "бурсі", їхав по магазинах шукати тушенку. Хоч яку, хоч у скляних банках! Зазвичай, тушенку у скло-банках ми ігнорували бо, по-перше, важче тягти на собі, по-друге, банки у рюкзаку, можуть, побитися. Та, не було й у скляних! Я обходив свій Лісовий масив, Поділ, Дарницю та центр... тушенки не було! Сказати, що це стало для Києва, якоюсь, подією, я не можу: щось з продажу регулярно, пропадало: пральний порошок, чи лампочки, чи батарейки...
1977 рік, невдовзі шкільні весняні канікули, мені доручили вести групу молодших (9-10 клас), "Подорожник-4", по півночі Київської області. Розподілив, кому що купити з продуктів. Аж, тут, телефонний дзвоник: "Шеф, усьо пропало! Тушенки, ніде, нема!" Як це, у Києві нема тушенки?! Тушенка була завжди, двох видів: яловичина по 1крб.23 коп. та свинина по 1 крб. 40 коп. - півкілограмові бляшанки, вкриті, якимось, солідолом (щоб не іржа не їла?). Намагалися у походи, купувати, саме яловичину: дешевше та м’яса, трохи, більше, бо в свинині - половина смальцю. Щодо різниці у 17 коп. - у ті часи людина обійде весь базар, поки не знайде пучок петрушки за 15 коп., а не за 20, бо то цілих 5 копійок, за які, можна, проїхати у метро чи автобусі чи, склянку газ.води з сиропом випити! Тож я, після пар у "бурсі", їхав по магазинах шукати тушенку. Хоч яку, хоч у скляних банках! Зазвичай, тушенку у скло-банках ми ігнорували бо, по-перше, важче тягти на собі, по-друге, банки у рюкзаку, можуть, побитися. Та, не було й у скляних! Я обходив свій Лісовий масив, Поділ, Дарницю та центр... тушенки не було! Сказати, що це стало для Києва, якоюсь, подією, я не можу: щось з продажу регулярно, пропадало: пральний порошок, чи лампочки, чи батарейки...
Анекдот у тему: "Шановне Політбюро! Пишуть вам мешканці міста Одеса. До нас дійшли чутки, що до вас дійшли чутки, що в Одесі погано з м’ясом. Не вірте! В Одесі з м’ясом добре! В Одесі, без м’яса погано."
З продуктами, пам’ятаю, історію: у 1975 зникла з продажу згущенка та "Кава зі згущеним молоком", які, до того, стояли великими пірамідами у кожному бакалійному відділі, у кожному кіоску. Здається, у вільний продаж, вони, "за совітів" так й не повернулися. Отож, що робити?! Як йти у похід?! Зараз розмірковую: чому нам не прийшло у голову купити на базарі сала, замість, тушенки? Не пам’ятаю, щось, таку пропозицію ніхто не висловив, мабуть, усі вважали - шеф (тобто, я) тушенку обов’язково знайде! Замість тушенки, за пару днів до виходу на маршрут, знайшов я у одному магазині небачену до того річ: "Субпродукти у соусі", начебто (чи "у желе"? ) Хапнув, одразу, 20 банок, поки домогосподарки не рознюхали про новий товар й не розмели з прилавку. Заспокоїв групу: "Народ, тушенка є! Ну, не зовсім тушенка..." Такий собі, "Вухо-горло-ніс, сіські-піські-хвіст" у такій саме, намащеній солідолом, бляшанці. До речі, ніхто не дивувався, чому, скажімо, рибні консерви "Ставрида у томатному соусі" у таких саме бляшанках, які штабелями височили в усіх крамницях, навіть, сільських та які мали б зберігатися у тих саме складах та підсобках, що й тушенка, тільки набагато довше, бо купляли їх, хиба, студенти на вечерю, ніхто солідолом не мастив, але ніякої іржі на них не з’являлося! Усі були впевнені, що тушенка, яку ми купуємо у магазинах, зі "стратегічних запасів". Десь, на секретних військових базах, є великі-великі склади, де зберігається величезна кількість тушенки на випадок війни. І, ось, коли термін придатності добігає кінця, цю партію банок доправляють у магазини, а замість них закладають на зберігання нову. Розповідали, байки про довжелезні крижані тунелі, десь, за Полярним колом, де зберігається у природній вічній мерзлоті безліч м’ясних туш, знов-таки, на випадок війни...
А, "Субпродукти у соусі", що я їх понакупляв для походу, мені ще довго пригадували: вигляд та запах в них був, "не дуже", а коли у одній з банок нам трапилося око (мабуть, коров’яче), у іншій - чиїсь зуби, ледь не дійшло до бунту на кораблі, як на броненосці "Потьомкін", свого часу :). А от, сої там не було. У ті роки ми й слова такого не знали, "соя"! Смачного!
А, "Субпродукти у соусі", що я їх понакупляв для походу, мені ще довго пригадували: вигляд та запах в них був, "не дуже", а коли у одній з банок нам трапилося око (мабуть, коров’яче), у іншій - чиїсь зуби, ледь не дійшло до бунту на кораблі, як на броненосці "Потьомкін", свого часу :). А от, сої там не було. У ті роки ми й слова такого не знали, "соя"! Смачного!
Немає коментарів:
Дописати коментар